"хмари"
Фонетический разбор слова "хмари"
хма́ри
| х | [х] | согласный, твердый парный |
| м | [м] | согласный, звонкий непарный (сонорный), твердый парный |
| а | [́а] | гласный, ударный |
| р | [р'] | согласный, звонкий непарный (сонорный), мягкий парный |
| и | [и] | гласный, безударный |
Примеры предложений со словом "хмари"
Аж раптом зупинився втер
не потрбно дал йти,
куди тепер вам, хмари, бгти
Якому втру вас нести
Стелилися по горах хмари
дрбний дощик поливав,
будуть
То прнаючи у хмари, то торкаючись до хвил
Вн кричить, -- хмари чують щиру радсть в крику птиц.
В цьому крику -- жага бур!
Будуть хмари,
Буде сонце,
Будуть крила для людей.
Рано вранц,
В пднебесся
Бла птиця полетить.
Будуть хмари,
Буде сонце,
Буде щястя для людей.
А ты, попав в бездумьи
в тьму свою,
не знаешь,
как тебе
в свой ум вернуться
Из хмари в хмарь попав
и в хмари утонув,
не знаешь ты,
как можешь
через
Над степовими Атенами,
Яруговим Пелопонесом
Хмари тверд - то грантов
Висять дощем кам"яним.
Поввав над озером втерець,
просив ср хмари на танець,
хмарки довго опирались
танець не починали.
Каже, хмари слухаю. Дурна. Як хмари слухати можна Втер чи там рчку ще куди не йшло, а от хмари. Як Марчка нколи не вдповдала.
себе прошепотла: "Гарн хмари".
Т хмари просто пливли соб безкнечним потоком, х пдганяв втер.
Хмари вдкрили небо --
Сонце зграло роль.
Хмари змкнулись щльно-
Враз полинув дощ.
Довго вн капав, хлюпав,
Допоки усе не залив.
для тебе
Летять, всмхаючись, хмарИ,
Небес чарвн дари...
я лечу, босА й щаслива,
Цлую хмари - неба крила..
КВ*
м.Харкв
свтлина автора.
Прост, що снують сам по соб, як хмари, як пливуть по небу. Хмари, як нхто не в силах зупинити. За ними можна спостергати.
Верховттями шумти,
стиха втерцю гудти,
не тримати на припон
сро-бл хмари-кон.
з хмари сонце визирало,
промнь пустотливо посилало,
нависали ср хмари низько
дощем лякали швидко.
На бле поле гайвороння лтер
впаде як хмари, цл хмари строф.
Нове столття вже на виднокол,
час новтню створю красу.
Втром диха нч надвор
сховалися зрки,
хмари ковдрою накрились,
закрий оченьки, засни.
Сонце обйме теплом свом хмари,
На глках гойдають птиц зайв чвари.
Плине час з ним все листя облта.
А вище гр бува тльки небо,
вершини лсом тягнуться до хмар,
ялини додають х височнь до себе
хмари, що по небу втер гнав.
Темнша неба синь у вод
не так бл хмари,
як придивитись: хто залишився,
втер завмер, бг хмар зупинився.
Хмари, хмари, марять нас та й год...В так моменти тоб й хочеться податися не до театру тим паче не до Розенкранцв, Гльденстернв та Офелй.