"хмарами"

хма́рами

За хмарами
В хмарах
Помж ними,
пдймаючи на зупинках келих за келихом, несучи трофе у настро та в усмшц,
показуючи х ншим та соб
помж тим не помтив-
не

(Райнер Рльке)
Там -- за хмарами -- тиша.
Там -- над хмарами -- тльки небо.
Високе син.
Може тому воно так нагаду
Вчну дорогу у нескнченнсть.

(Райнер Рльке)
Там -- за хмарами -- тиша.
Там -- над хмарами -- тльки небо.
Високе син.
Може тому воно так нагаду
Вчну дорогу у нескнченнсть.

(Райнер Рльке)
Там -- за хмарами -- тиша.
Там -- над хмарами -- тльки небо.
Високе син.
Може тому воно так нагаду
Вчну дорогу у нескнченнсть.

Конспрологчний украно-рландський поет Шон Маклех опублкував на свой сторнц:
Там -- за хмарами -- тиша.
Там -- над хмарами -- тльки небо.

* * *
Там -- за Мсяцем,
в ставку за хмарами
Порожнеча Неба.
(Свтлина автора вршв)

За хмарами далеко в очах тону я,
Захлебтуючи необережно повтря морське.
лктями зачепаю зозульку
колискову.
Зачекаю у сн.
Заколихаю.
Вноч.

Життя тече, мов течя,
мен здаться: я -- не я,
що хочу, нод не знаю,
мов помж хмарами лтаю.
Якесь безглуздя я пишу,
дивн реч я роблю.

Життя наповнене сумом, снами, гризотами,
Летючими хмарами по блакит,
Пронизане порожнм щемом мертвих любовей,
Невтолимою тугою за щастям.

Тривожилось небо хмарами,
що куполи висок зачпали,
пдсвчувались сонцем куполи,
бачили свтло нш береги.

мчимо наздогн вихору,
Летимо над псками пустел,
Над пасмами гр заснжених,
Над сухостом трави Степу,
Понад хмарами помислв,
Понад щедрими краплями злив,

Драконв, що летять над хмарами на Схд. Ми любимо японцв, хоч знамо, що нас вони не люблять. Але то все дарма. Ми любимо котв.

Прижовкле листя з втром мерехтло,
привтно вслд гойдалися глки,
а може полетти з хмарами хотло
повернутись до земних всх берегв.

Розливаться безмежним споком пересичених пестощв,
Та раптом знову здйматься смарагдовими валами
хвиль пристраст,
Блиска грозовими хмарами

За душею -- н шеляга, з хворого рота --
пара хмарами -- профль дракона.

Блими хмарами шиються шати --
Чист, як порожнеча --
Одяг для вищо стини,
Що приходить оголеною
У наше хворе марення,
Яке ми звемо "реальнсть".

Хмарами блими легкими заповитий Мсяць марно намагаться мсток покласти на плесо, по якому Лель перебг би на твй бк, Ладонько...

Потом, перевела взгляд в Небо и произнесла:
- Дощем обллюся,
- Хмарами прикриюся,
- З Землею зллюся,
- Соком трави нап"юся...

А под зарницами, за хмарами,
У гаснущей в цветах дороги,
Бдят непостигнутые Боги
Грядущих вер и светлых чар.
...

Ластвки зашивають небо, ширяючи попд хмарами
З србними голочками у дзьобах;
Тихо ростуть евкалпти -- м нкуди поспшати;
Дим з старого комина кашля над полониною