ю | [й'] | согласный, звонкий непарный (сонорный), мягкий непарный |
[у] | гласный, безударный | |
н | [н] | согласный, звонкий непарный (сонорный), твердый парный |
а | [́а] | гласный, ударный |
к | [к] | согласный, глухой парный, твердый парный |
а | [а] | гласный, безударный |
Руки Юнака притискували Книгу до грудей.
До його рук простягнулась рука Григоря Савича,
похитала руки по-батьквськи захитала плеч Юнака.
- ...
Сльози котилися рками з очей збожеволвшого вд горя юнака.
З тяжким серцем, я покликав охорону велв вивести цього золотого юнака.
-Бре --казал си юнака.- Е пък, такова чудо не съм видял.
Але нажаль...Нчн розмови втомили юнака як нколи. Оч непдвладн мозку заплющувалися на ходу.
В очах юнака з*явились ледь помтн сльози, вони були траурн. Вн зняв з пальця Мар*яни перстень, залишивши соб на пам*ять.
Принадити юнака також можна було за допомогою жаби, яку упймали у час вирування весни.
"Затравки" глкогену в глкоген
198 У юнака 16 рокв дагностовано спадковий дефцит УДФ-глюкуронлтрансферази.
Той самий Ден,який ледве не збив Джеймса на свому авто у перший же день перебування юнака в Сполучених Штатах.- Дене!
Серед них було чимало людей, як терпли юнака з самого дитинства.
Жанчына заважае юнака, ёй на мгненне падалося, што прышо той, якога яна так моцна пакахала як ёй жорстка здрадз.
Перш нж вдправитись у аеропорт Ататюрка, Джемаль захав у офс й покликав наближеного до себе юнака.
Яка забрала юнсть в юнака -
Вн не пзнав ще радост життя.
Мсячна нч осння:
Србною кулею
Для юнака-самогубця,
Для вурдалаки сирост --
В жменю. Набо.
...А падолист пахне димом тлном.
Невялкая купка садзельнка абрала царом бязвольнага недалёкага юнака, каб круцць м як загодна для сваёй выгады.
Та раптом посеред цього зимового пейзажу зринула постать худого високого юнака в чорному пальто, капелюс такого ж кольору чорних лакованих туфлях.
(Герман Гессе)
Якось, зайшовши до полцянського вддлку у мст Корк щоб спитати чому навколо стльки неподобства, я побачив юнака на м"я Марк в рландському
Ми розвмо втром попл
Мертвого юнака-ретика,
Порушника давнх заповдей
попливемо дал... Бо час...
Ми не хочемо, щоб вн зупинився...
Ддусь, який зараз усмхався, був у блому балахон вд нього вдходило якесь чарвне сяйво, яке слпило юнака.
- Нчого, це скоро пройде -- сказав ддусь св
Чорн крила, прекрасне лице юнака на фресц, над виходом з Храму... Це тамниця, не збагнути.