"чуж"

чу́ж

Лишились там тльки чуж.
От блукамо.

падння й злети,
В них чуж думки вчинки,
Гороскопи поради, святков привтання...

Вони тут чуж.
Ми також чуж на Вкран. Нас також не люблять. Кажуть, що ми - жиди.

Як тяжко стукать у чуж осел,
бездомним бувши на свой земл!
Чуж осел...Темний отвр хати.
Ласкавий блиск жночо коси.

Хто ж ми буде брати яму
Хто ж ми буде брати яму
Гей, виберуть м чуж люди,
Виберуть м чуж люди,
Ци не жаль ти, мамко, буде
Ци не жаль ти, мамко

В державних установах мова чужа --
Це дух чужий, чуж помисли д,
Справи у нас чуж вершать,
Чуже у нашм кра сють.

Лишились там тльки чуж.
От блукамо.

Ми з тобою чуж люди... Хоча ми з тобою рдн. Але ми з тобою не просто рзн, ми - чуж одне одному.

Ти з мною, навть коли ми вже зовсм чуж люди, чи не чуж
Ми обмнялися з тобою тим, що кохамо один одного. Здаться, це було 29 чи 30 грудня.

Навщо мен чуж квти та побажання, як нколи не збудуться Навщо мен чуж руки
Розлукам тльки здаться, що вони всемогутн.

Ч[и] хто згада[], ч[и] забуд[е]
М[е]н[е] в снгу на чуж[и]н --
Однаковснько м[е]н.

Вони мен однаково чуж... Однаково чуж. Тому що вони вс живуть тльки для свого гаманця! Отаке!

Йсе дарабы нашой земли под границями выкупили чуж люде.

З спвчуттям у серц бдний длиться добром охоче,
Заможний на чуж потреби часто закрива оч....
Мов через скло ми дивимось на свт...

Життя-театр:
Чуж слова,
Притворн д.

* * *
У землю рдну
Чуж квти посадив.
Зв"яли з нудьги...
* * *
Про мста сумн
Тих тужлив псн
Спвають люди...
* * *
Замерзли квти.

Ми тепер лиш чуж два океани,яким не можна разом бути.

Какое это было зрелище, он и здесь оказался на высоте: под собственное озвучивание всё той же "ударной" -"Тыц, чуж, тыц, тыц, чуж, чуж, ча-а..." - наш

не треба поезй,
нчого не треба,
повертатись в чуж мста,
бо ткаш вд себе,
мж нами - години та кол,
дороги вечр,
земля та небо.

Бо москал -- чуж люде, роблять лихо з вами...
Отрывается от текста. Задумалась. Лицо проясняется.
-А-а.... Я поняла!!!
Отъезд камеры.