"загинуть"

заги́нуть

У серц люблячм - завжди пора цвтнь,
Чи буде досвд пристрастю палати
Не вдлтай, мо кохання, до журби,
Печаль смуток завше душу крають,
Т нжн почуття загинуть

Не дайте загинуть таланту!
Низко кланяюсь.
PS. Денег за просто так не возьму - мешает врожденная гордость.

спасння ще когось чи, розштовхавши всх, взьмеш шлюпку й утечеш Якщо ти обереш другий варант, то будеш не просто егостом, але вбивцею, бо багато людей загинуть

имя той любви готов пропасть,
Но здесь ошибка кроется легко
Когда всё в масть, казалось бы, всё в масть
А ты всё там, где счастье далеко
И хоть бы не загинуть

В останнх коникв, що завтра загинуть.
Вчуся ставленню до життя.

Якби ти мав хоч зброю при соб,
а так загинуть -- мудрсть невелика.
Твй кнь тебе до батька принесе.
Паде на дм жалоба зажура.
Свнельдичу!

вовчиця
ти бачиш, заблукало дитинча --
людське чи посивлого лелеки
присип його землею, лячний час,
нехай засне до пролскв далеких --
прокинуться, загинуть

Без мр люди загинуть.
- Ти якесь замряне навне бсеня.

ЯК життЯ ЦЕ врятувАти,
ЯК загИнуть ВСIМ не ДАТи:
I на НЕБi, й на ЗемлI,
ЫрятувАть людЯчий РIД -
YT на НЕБi - на ЗемлI
БОГ задачу ЦЮ рiшИла -
На ЗемлI

цей раз
- Гукай вддл боротьби за всесвтню примусову демократзацю , назви ц знедоленно крани я поки ще не знаю , але вдчуваю що без нашо допомоги вони загинуть

Але знала з Ббл, що не вс загинуть, навть коли прийде кнець. Хтось та залишиться на земл -- от найдостойнш, свят.

***
ЛНА КОСТЕНКО
Бль дино збро
Слово, моя ти диная збро,
Ми не повинн загинуть обо.

Вони загинуть.

Якщо вд балаканини не перейти до дла, не за горами час, коли безповоротньо загинуть Карпатськ лси.

Кров пролита,
сльози, що серце стискають,
Страх невдступний та пдлий,
Полум"я червоне, безжальне,
Яка рзниця,
в якому пекл загинуть

Тебе, Ваня, не гоже забывать, что эти самые "клятые москали" в войну твоему деду и бабке Михалине не дали загинуть вместе с их матерью, твоей прабабкой

Делать нечего чертяке, аль загинуть как собаке,
Под ослопом водяницы, во дворцовой во светлице.

застрягли в мому горл слова
"пробач мен",
т маленьк нехиж риби,
що зимували на млководд,
нфкован нашою пам'ятью,
попливуть на пошук океану та любов,
але загинуть

Нколи не загинуть вд спраги у посушливе жарке лто. Вони дуже сильн. Ц квти ростуть цвтуть на берегах вашо душ.

А може краще пiд замком
Сидiти дома козаком,
Та на паперi все писати,
Думкам загинуть не давати,
Хiба це вирiшиш завчасно,
А тут папiр кiнчився вчасно.