ж | [ж] | согласный, звонкий парный, твердый непарный |
у | [у] | гласный, безударный |
р | [р'] | согласный, звонкий непарный (сонорный), мягкий парный |
ю | [́у] | гласный, ударный |
с | [с'] | согласный, глухой парный, мягкий парный |
ь | [-] |
НАщо ж хОрошэ и пЫшно -
Ти ТАК розцвилАся
НАщо ж смАчно ты на лИжку -
ГОЛа розляглАся
На щО ж мАныш ты нэбОжэй -
Ты - такА прыгОжа
Нэ журЮсь я, а нэ
Я дитину дину
Доведу до ладу,
А журюсь, бо дружину
Дуже взяв молоду.
Минуло все: дощ, снги, Весна Оснь промайнули,
Я -- не журюсь! Ти -- не журись! Обом нам дол посмхнулись!
................................
- Да, и не журюсь. Как бог свят, - в трех ипостасях.
- Ну, это ты, пожалуй, слишком. Не скромно, Владимир.
- Согласен. Беру слова назад.
Журюсь и я над ричкою,
Бижить вона, шумыть,
А в мэне биднэ сердэнько
И млие, и болыть.
А я й дос плачу, дос журюсь...." (Марьяна-черниця)
Но почему "чужа чорнобрива" Потому что пути их разошлись в детстве.
Журюсь и я над ричкою,
Бижить вона, шумыть,
А в мэне биднэ сердэнько
И млие, и болыть
Стоить старик тай журыця,
Шо вэрнэцця весна, весна.
Поворачивается он ко мне и говорит:
- Зачем тебе урожай, если ты тут валяешься
Лежу у забора, журюсь на солнце, смотрю только -- день хороший такой, травка
А я й дос плачу, дос журюсь...
"Мар"яна-черниця" (131).
Але життя склалось так, що шляхи х розйшлася.
А я дос плачу, дос журюсь,
Виливаю сльози на мою Мар"яну,
На тебе дивлюся, за тебе молюсь
[162, С.25].