"жалю"

жа́лю

Я не жалю н про жодну мить яку ми провели разом. В багатьох випадках я була не права, але я це визнаю мен ста легше.
Я жалю про кожну мою брехню.

СЯють яскрАво -
ЗАХiд крывАвый:
КРОВ пролывАе -
ВОРог бэз ЖАЛю!
ВСИХ убывАе -
ВОРог бэз ЖАЛю!

яичек, потом медленно стягиваю с тебя трусы и не переставая ласкать твой член. нежно покусываю твои ягодички, по очереди....рисую язычком на них круги, жалю

Людзi пачалi забывацца, якiя горкiмi могуць быць у дзяцей слёзы жалю i страху.

Я БЛАГАЛА ПОЩАДИ,
ТА НЕ ЗНАВ ВН ЖАЛЮ
ВД ШАЛЕНО ВЛАДИ
ТОГО СЛОВА"ЛЮБЛЮ"

на мене дивляться охоче
без укорв без жалю
тво, кохана, нжн оч
промовляють: "я люблю".

Я, как Овод, вечно жалю и не даю покоя тем, кто у власти... Не веришь Почитай мою газету, болван и поймёшь, кто Я .

нч - як океан
зима - як довга подорож через Сахару,
нема й кнця
кра серце "до", це довжелезне "до"
всесвтнього жалю, яке о цй пор лиш чутне...
темн швидко

Вс браття його поважали:
Полякв рубав без жалю,
Селяни йому дарували
Пошану дяку свою.

До чого тут лукав фрази,
До чого тут фальшив почуття,
Коли нахлинули мо образи
болю,жалю вдчуття
Не намагайся щось мен ти говорити,
За тебе все саме

Та перед Богом не заробиш,
Соб авторитет,
Коли без жалю до нужди,
Хапати будеш "пироги",
Соб у рот поспшно запихати,
Бди немч,
Навкруги не замчати,
То

Якихось там, рокв, скльки Не важливо,
Як шматок хлба, птахам вднесу,
Роздлю по крихтам, на узбчч кину,
Позбавлю себе вд сердешного жалю.

Кому байкы чытать охота
Нудьгу без жалю завдають.
То до сокыры быдло клычэ,
То дулю б дав государю.

Меня не опасайся - я не жалю.
Никогда! И даже... правдой...
Р.Хастян

пялёсткам кволым акварэльным
нясмела зышла надзея
мж плтам чужых скрыжаля,
сягнула радасна да струн мядзяных
з скрам асыпалася долу -
ды, акрыяшы ад хваробы жалю

Уменя большое ж-жало,
Я тебя сейчас уж-жалю
И жуку пчела мешала,
Приставала, докучала,
Угрожала и жужжала.

Згадую я оч тво кар,
чарвн , нжн т уста,
Поцлунки в них не ма жалю,
обйми сильн, як рка,
Тльки доля примхи ма сво,
внча порвну вона.,
То мене з тобою

Згадую я оч тво кар,
чарвн , нжн т уста,
Поцлунки в них не ма жалю,
обйми сильн, як рка,
Тльки доля примхи ма сво,
внча порвну вона.,
То мене з тобою

В очах стльки бол й жалю, нби вона, прочитавши вс книжки, довдалася про щось заповтне.

ця музика з шарудння листя
дубв, берз кленв
х запахв тней вд сонця, що сда
мене так вабить наводить транс...
в нй нотка жалю вд перегуку рейок колс